Баскетбольний клуб «Прометей» продовжує серію передсезонних інтерв’ю з гравцями. Цього разу ми поспілкувалися з дуже позитивною людиною, новачком команди, який перейшов до нашого клубу з румунського "Клужу", центровим - Дастіном Хогом. 

— Дастіне, дякую за твій час та дуже раді вітати тебе в лавах нашої команди. Перше запитання є доволі очевидним: чому ти вирішив підписати контракт с «Прометеєм» та приєднатися до однієї з найкращих команд України? 

— Саме тому і вирішив — тому що це одна з найкращих команд України. Я грав проти «Прометея» минулого сезону. Мені сподобався стиль гри, я трошки знав хлопців, які грали тут минулоріч. Я захотів бути частиною чогось дуже хорошого. Минулого року «Прометей» видав майже історичний прорив. Хотілося стати частиною цієї програми та подивитися, чим я можу бути корисним. 

— Звісно ж, твоя минулорічна команда грала з «Прометеєм» в Лізі чемпіонів. Окрім цього факту, чи знав ти ще щось про наш клуб перед тим, як прийняти пропозицію? 

— Я думаю, що «Прометей» завжди був відомою командою. Коли я почав справді цікавитися європейським баскетболом, ця назва почала траплятися мені частіше та частіше. «Прометей» завжди був сильною та цікавою командою, завжди мав гарні результати. Такий собі гранд від баскетболу. 

— Грати за українську команду під час війни в Україні видається трохи ризикованим заняттям. Чи враховував ти цей аспект, розмірковуючи, а потім і приймаючи пропозицію «Прометея»?

— Чесно кажучи, це зіграло певну роль в рішенні, так. Дуже сумно, що минулий сезон для «Прометея» закінчився саме так. Я поговорив з тренером, він запевнив мене, що цього року все буде трошки інакше, команду перевезли до іншої країни. Тут залишається лише помолитися, щоб ситуація в Україні заспокоїлася і ми змогли нормально завершити цей сезон. 

— Ростер «Прометея» на наступний сезон сформовано, 12 гравців підписано. На перший погляд, чи подобається тобі ця команда?

— Дуже! Я оновлював новини і кожного дня там було нове підписання. Так, я робив свою невеличку домашню роботу. Тож, коли «Прометей» оголошував про підписання гравця, я одразу йшов дивитися, хто він, де грав, яку статистику мав, який це гравець за профілем. Це для того, щоб розуміти, яких людей я зустріну дуже скоро. Від першого до дванадцятого — усі хлопці мають дуже добрий вигляд, як сильні гравці. Я з великим нетерпінням чекаю початку роботи з командою. 

— Якщо виключити зустріч з «Прометеєм» минулого року, чи знав ти когось з хлопців, з якими гратимеш наступного сезону?

— Так, я трошки знав хлопців, але не сказати, що дуже добре. 

— Ти згадав, що спілкувався з тренером Гінзбургом. Як минула ця бесіда? Про що спілкувалися?

— Він пояснював мені, які цілі має команда, що є доволі високі очікування, що кожен з тих, хто приїздить грати до «Прометея», повинен віддавати усього себе на майданчику. Звісно, усі сподіваються на ще один сильний сезон, бути однією з найкращих команд в Європі та довести це на майданчику. Я ж сказав йому, що розумію та повністю розділяю його бачення баскетболу і віддам усього себе, щоб «Прометей» зробив щось справді особливе наступного року. 

— А з майбутніми партнерами ти вже встиг поспілкуватися?

— Не сказати, щоб дуже. Але я трошки спілкувався з Ді Джеєм Кеннеді. Ми були з ним в одній команді протягом декількох місяців кілька років тому, також у нас певний час був один агент, зараз у нього інший. Його я вже знаю, тому ми трошки поспілкувалися, щоб отримати початкове враження, що до чого. Дуже гарний хлопець. Гадаю, і з іншими ми знайдемо спільну мову. 

— Давай трошки познайомимо наших фанів з тобою. Почнемо з баскетбольної складової: що Дастін Хог дасть своїй новій команді?

— Я дуже працьовитий. Я з тих, хто буде стрибати за м’ячем на підлогу. Буду підбирати, дуже люблю працювати в захисті. Якщо хтось хвилюється, що в команді буде 5 гравців, які тільки думають про те, як доправити м’яча до кошика, то не хвилюйтеся — це не про мене. Я буду викладатися до останнього та покажу справжню жагу до перемоги. Багатьом командам це подобається. Можу сказати, що я доволі жорсткий гравець. Якщо підсумувати: я один з тих гравців, з ким інші люблять грати в одній команді, але ненавидять грати проти. Гадаю, наші фани дуже швидко зрозуміють, що я за гравець и що можу дати команді. 

— На яку роль ти очікуєш у команді? Чи, можливо, тренер щось казав тобі з цього приводу?

— Ні, нічого такого не говорив. Тренер знає, як я граю, які в мене сильні сторони. Я жадібний до боротьби, агресивний, дуже емоційний. Я не збираюся здаватися за будь-яких умов, і тренеру це подобається, він сам мені про це казав. Саме це я намагатимуся показати. Коли навколо тебе усі 12 гравців роблять так само, таку команду дуже важко перемогти. Я чекаю від себе одного: кожного дня виходити на паркет та робити те, що я вмію найкраще, полегшуючи життя для власних партнерів. Підбирати, битися в захисті та отримувати насолоду від баскетболу. 

— Так, хлопці з минулорічної команди казали мені, що саме ці твої риси закарбувалися у них в пам’яті з минулої зустрічі команд. Давай трошки заглибимося в твоє минуле. Твій брат грав на позиції лайнбекера в NFL протягом кількох сезонів. Певні джерела кажуть, що ти теж починав з американського футболу. Чи це так?

— Справді. Я не буду брехати: коли я починав грати в баскетбол, ненавидів цю гру. Мене дуже дратувало, що коли я кидав м’яч до кошика, він кожного разу відскакував від дужки. І я казав: усе, досить, я втомився від цього лайна. Потім я став грати у футбол. Навіть зараз, якщо ви подивитеся на мене на майданчику, ви матимете розуміння, що я починав з футболу. Моя агресія — вона звідти. Я грав у футбол, але зрозумів, що не можу наздогнати брата — він був занадто сильним. Тож я повернувся до баскетболу та нарешті знайшов вид спорту, в якому можу бути краще за нього. І затримався тут на все своє життя. 

— Виходить, твій брат був головною причиною, чому ти змінив футбол на баскетбол?

— Так, це був він. Він частенько брав мене із собою до парку, грати в баскетбол, коли ми були молодше. Показував різні методи покращення гри. Взагалі, в мене дуже спортивна сім’я, і доволі очевидно, що це мав бути один з двох цих видів спорту. Тож, коли брат забронював за собою футбол, я перекинув власні сили на баскетбол. 

— Минулий сезон був для «Прометея» дуже успішним. Багато хто з організації називав ту команду особливою в кожному нашому інтерв’ю. Але! В тебе був доволі схожий сезон в Румунії, навіть ще більш успішний — «Клуж» зупинився в кроці від Фіналу чотирьох Ліги чемпіонів. Чи залишив той сезон особливе місце в твоєму серці?

— Звісно! Я завжди буду вдячний за час, який я провів там. Ми подолали дуже великий шлях: від самого початку, від кваліфікації, до вирішальної гри за вихід до фіналу. Ця команда ніколи не досягала такого у власній історії, румунські клуби також ніколи не проходили так далеко. У нас була дуже класна команда, сильний тренерський штаб, прекрасний штат лікарів. Все було прекрасно: від головного тренера та до будь-якого працівника клубу. Це особливе відчуття. Я дуже ціную те, що вони зробили для мене і бажаю тільки найкращого в майбутньому. 

— Як великий шанувальник італійського баскетболу, саме там я вперше дізнався про тебе, як про гравця. Також не можу не запитати тебе про час в «Тренто». Це теж була особлива команда, яка наводила гамір в Італії та Європі, вигравала срібло в чемпіонаті, влаштовувала яскраві битви з «Міланом» у фіналі. Що пам’ятаєш з тих часів?

- Італія... Можливо, один з найкращих часів у моєму житті. Я зустрів там декілька справді особливих людей, прекрасних партнерів, дуже сильних тренерів. Для мене немає нічого кращого, ніж бути андердогом, та щоб суперники вважали мене слабшим за себе. Потім краще їх здивувати. У нас було два сезони з фіналами, але, на жаль, ми програли обидва — дуже сильній команді з Венеції та дуже сильному «Мілану». То були прекрасні часи. В команді тоді зібралася ціла група гравців, про яких хтось щось чув, але насправді їх ніхто не знав. І ми показували всім, що ми реальні баскетболісти, у нас хороша система. 

В Італії дуже важка ліга. Ти виграв один матч — піднявся на друге місце. Програв наступний — впав на 11. Все дуже близько, все дуже конкурентно. Час в Італії був прекрасним, я відіграв за «Тренто» три сезони та гадаю, що це були одні з найкращих миттєвостей моєї кар’єри. Тренто завжди залишатиметься особливим для мене місцем. 

— Якщо хтось попросить тебе описати себе в декількох словах — не як баскетболіста, а як звичайну людину — як би ти це зробив?

— Це дуже цікаво, тому що моя баскетбольна версія та моя версія з повсякденного життя — дві повні протилежності. На майданчику я завжди зібраний, дещо навіть злий. Поза майданчиком я сміюся, жартую, посмішка просто не сходить з мого обличчя 24 на 7. Я дуже люблю спілкування, люблю зустрічати нових людей, робити щось цікаве. Мені дуже подобається щось нове. Я вважаю себе дуже щасливою та удачливою людиною. 

— Чи є в тебе якісь хобі поза баскетболом? Як проводиш вільний час?

— Дуже люблю музику. Трошки граю на інструментах, трошки на фортепіано. Можу трошки заспівати, але не буду робити цього зараз — збережемо до наступного разу. Граю в ігри, дивлюся телевізор, люблю походити по місту та зустріти нових людей. Можу назвати себе активною людиною, яка не сидить на одному місці. 

— Зараз друга половина серпня. Як ти провів літо та чи повернувся вже до роботи?

- Звісно, я повернувся до роботи ще десь місяць тому. Минулий сезон — найдовший в моїй кар’єрі. Це було дуже довго, ми зіграли понад 70 ігор. Трошки відпочив, провів час з сім’єю. Але в мене не так багато часу, щоб сидіти та нічого не робити. Треба готуватися до нового сезону. Працюю: кидаю, бігаю, тягаю штангу — загалом, роблю все, щоб тримати себе в тонусі та бути готовим до сезону. На нас чекає великий сезон, тому не хочеться бути позаду. 

— Також хотів запитати про наступний сезон. «Прометей» гратиме в двох нових для себе турнірах — Єврокапі та ЛЕБЛ. Звісно ж, ти знайомий з Єврокапом, ти багато грав у ньому. Що можеш сказати про цей турнір та чи є в тебе певні очікування від гри там? 

— Єврокап завжди був дуже важким турніром, де грає велика кількість дуже сильних команд. Там немає слабких клубів, більше того — там немає слабких гравців. Коли я виступав у «Тренто», ми грали в Єврокапі — такого я ще не бачив. Все змінювалося дуже швидко: один тиждень ти граєш проти дуже сильної команди, інший тиждень — проти ще більш сильної. Треба бути ментально сильним та підготовленим до гри проти настільки міцних опонентів, треба вивчати суперників, знати, що вони вміють робити найкраще. Це дуже гарний тест на жорсткість. Якщо ти можеш це витримати — усі переїзди, зміну країн, погоди, не втратити контроль над власним тілом — все буде добре. 

— Які в тебе цілі на наступний сезон? Як у тебе самого, так і у команди? 

— Я намагаюся перемогти в кожному матчі. В кожному! Щодо команди: в сезон треба входити з налаштуванням, що ти можеш виграти весь чемпіонат. Бо, врешті-решт — за що ми тоді граємо? Особисті цілі — набирати очки, підбирати та захищатися. Це завжди було моїм хлібом. Був я опцією для набору очок, чи не був, граю я проти найкращих чи проти другої п’ятірки — треба тримати рівень. Бути найкращою версією себе, мати гарну статистику та перемагати. 
Мені пощастило бути частиною декількох прекрасних команд, які перемагали, тому зараз я сподіваюся приїхати сюди та дивитися лише вперед. 

— Хто твій найбільший шанувальник та хто буде підтримувати тебе найбільше наступного сезону? 

— Це має бути родина. Дружина та дочка — моя головна підтримка. Вони завжди спостерігають за моїми іграми. Я люблю дзвонити додому, запитувати у них, чи у своїх найкращих друзів, як минула гра, що вони побачили. Вони можуть підбадьорити мене, якщо все склалося не дуже, сказати, щоб дивився вперед. Мабуть, це найголовніше — що вони зі мною та розуміють, для чого усе це робиться. 

— На завершення скажи, будь ласка, декілька слів для фанатів «Прометея», які з нетерпінням чекають нового сезону, які дуже раді бачити тебе в команді, які дуже раді мати команду, згадуючи події весни. 

— Фани «Прометея»! Я дуже радий бути частиною команди. Сумно, що минулий сезон завершився саме таким чином, але я можу гарантувати вам, що цього сезону все буде краще. Слідкуйте за нами: ми битимемося, ми будемо йти вперед, ми намагатимемося зробити щось особливе цього року. Повірте в мене, а я буду вірити в вас — і разом ми звернемо гори!