Баскетбольний клуб "Прометей" продовжує серію передсезонних інтерв'ю з гравцями команди. На цей раз ми поспілкувались з  капітаном "Прометея" та національної збірної України – Денисом Лукашовим. 

-Денисе, ви з національною збірною пройшли незабутній шлях на ЄвроБаскеті, здобувши фантастичну перемогу над Естонією, вперше повівши в рахунку лише на останній хвилині гри, перемогли Італію і зупинилися в протистоянні з Польщею. На вашу думку чого не вистачило збірній України для перемоги над збірною Польщі?  

-Як на мене, не вистачило концентрації та було багато відкритих кидків з триочкової лінії, але ми не влучили. Ми досить добре, як я вважаю, підготувалися до збірної Польщі, розбирали їх лідерів, як вони грають у нападі та у захисті. І ми були до цього готові. Але якщо передивитися, у останній чверті було багато вільних кидків. Насамперед у мене, у Івана Ткаченка, але ми не влучили. А лідерам збірної Польщі посміхнулася удача і вони влучили важкі кидки на останніх секундах гри  і відчули впевненість, на жаль.  

-Ви як один з найдосвідченіших баскетболістів не лише в збірній, а і в країні загалом, чи відчували, що матч з Польщею буде таким складним? Чи вже мріяли про зустріч з Лукою Дончічем?

-Ні. Ми відчували, що це буде важка зустріч. Адже уже побачили, що Естонія билася з усіма на рівних, не тільки з нами, а з абсолютно кожною командою. Вже були випадки, коли Іспанія програвала у групі та ще декілька прикладів, що не треба недооцінювати суперника, оскільки на цьому етапі вже ті команди, які довели, що вони спроможні перемагати будь-кого. Треба було налаштовуватися лише на важкий бій. І ми на нього налаштовувалися. Але на жаль, не змогли обіграти збірну Польщі.

-Денисе, після вильоту нашої команди з турніру чи продовжили ви за когось уболівати?

-Я був дуже засмучений цією поразкою. І десь два-три дні у мене не було взагалі ніякого настрою, бо я вважаю, що ми не до кінця реалізували свій потенціал. У нас були дуже хороші шанси вийти до чвертьфіналу. А вже далі, коли Польща обіграла Словенію, яка вважалася фаворитом цього ЄвроБаскету, я почав за них трохи вболівати. Крім того, мені подобалася збірна Німеччини. Ці дві команди не вважалися фаворитами, але вони показували дуже хороший командний баскетбол. 

-Опишіть, будь ласка, ваші загальні враження від ЄвроБаскета-2022?

-Для мене це був четвертий чемпіонат Європи. Як завжди, це дуже гарна атмосфера. Коли ти бачиш, що збираються найкращі гравці Європи кожної країни, це дуже приємні враження, дуже приємні відчуття, атмосфера, яка тебе надихає, і ти проринаєш у все це. Відчуття, як я казав, двоякі. Бо вважаю, ми повинні були перемагати збірну Польщі. Адже на мій погляд, це був найкращий суперник, який міг дістатися нам на цьому етапі. І я дуже розчарований, що ми не змогли його перемогти. Також я розчарований своєю власною грою і своїми фізичними кондиціями. 

-Денисе, якщо Польщу все ж вдалося би обіграти, чи були би ви задоволені таким результатом?

-Якщо б ми обіграли Польщу і зупинилися би на Словенії? Це вже інша історія. Насамперед ми налаштовувалися на наступну гру. Ми не думали про Словенію, налаштовувалися лише на Польщу. А далі би налаштовувалися би на Словенію. Це лише один матч, у якому може статися все що завгодно. Як ми побачили, не дуже хороший стан справ був у лідера словенців Дончіча, і поляки змогли їх обіграти, чому ми не могли би це зробити. 

-Я запитую, тому що напередодні ЄвроБаскета Іван Ткаченко сказав, що його, як молодого гравця, задовільнило би, якби збірна України побила свій власний рекорд. Якщо судити з його слів, якби збірна посіла 5 місце, то Іван був би задоволений. Тому я поставив це запитання вам. Чим були би задоволені ви?

-Він має рацію. Нам хотілося потрапити у медалі. Ми багато спілкувалися. Була одна домовленість зі Святом Михайлюком, якщо ми виграємо медалі, він повинен дещо зробити для мене. Ми жартували, але відчували, що у нас є шанс перевершити попереднє шосте місце, яке посіли 2013 року.  

-Ви протягом кар’єри працювали з багатьма тренерами. Як працювалося з Айнарсом? Яка він людина, як тренер, у роздягальні, повсякденному житті? Чи комфортно особисто вам було з ним працювати?

-Він уже висловив своє майбутнє, що він не залишається на посаді головного тренера збірної України. Він підійшов до нас після вечері, і озвучив, що він прийняв рішення ще до чемпіонату Європи, що залишає національну збірну. Це ніяк не стосується результату, який команда показала на ЄвроБаскеті. Щодо того, яка він людина. Айнарс, як і всі тренери, різний. Він дає свободу у прийнятті рішень. Він ніколи не буде тебе в чомусь обмежувати чи робити якісь зауваження, якщо ти виконав цей кидок чи зробив щось у нападі, бо він хоче, щоб гравець використовував свої найкращі якості та почував себе більш розкуто. Він дуже позитивна людина, як у роздягальні, так і в повсякденному житті. Так, він вимагає серйозності на тренуваннях, однак коли тренування закінчуються, він може поспілкуватися, пожартувати, пограти з хлопцями в кидки з центра. І я йому казав після чемпіонату Європи, я дуже вдячний йому за величезну роботу з організації підготовки національної збірної. Адже в такий час, це зробити було важко. У нас були найкращі умови в Ризі. Гарний готель, хороше харчування, все було на найвищому рівні. Я йому за це подякував від усієї країни. Також за підтримку українських дітей-баскетболістів після початку війни. 

-Денисе, тобто немає підстав сподіватися, що Айнарс залишиться на чолі збірної України? Я маю на увазі, можливо, він змінить рішення, можливо, буде пропозиція від Федерації баскетболу.

-Я думаю, що це питання не до мене. Я лише кажу те, що він озвучив нам після останньої вечері на ЄвроБаскеті. Він сказав, що йде та подякував кожному гравцю за три роки, які ми працювали разом.

-А вам особисто хотілося би, щоб він залишився?

-Мені подобалося працювати з ним. Були деякі непорозуміння в плані його ідей. Але загалом ми показали мінімальний результат, на який розраховували ще до початку чемпіонату Європи. Тож він усе робив правильно.

-24 лютого, коли розпочалася повномасштабна війна, ви були зі збірною в Іспанії. Ми бачили фото і відео, бачили ваші очі, вираз обличчя. Що ви відчували у той день? Чи були у вас вагання щодо виходу на майданчик? 

-Це дуже важке питання навіть після семи місяців, які вже минули. Цей день ми усі пам'ятаємо, як жах, коли ми прокинулися рано вранці. Почали дзвонити родичі, було багато шуму в коридорі нашого готелю. Хлопці вже почали спілкуватися, стукати один до одного у двері. І всі почали вимовляти це жахливе слово "війна". Ми були в справжньому шоці. Пішли на сніданок. Усі мовчали. Лише читали новини з телефону. Потім я підійшов до тренера і сказав, що ми не зможемо поїхати на ранкове тренування. Він сказав, що "все зрозумів, я нічого не в праві вам казати, ви самі будете вирішувати, як вам себе поводити". Особисто у мене не було жодної думки про якусь гру. Бо всі ми дуже переживали за наші родини, які залишилися в Україні. Уже ввечері ми вирішили, що нам потрібно поїхати в зал та спробувати зіграти. 

-Денисе, Донеччина для вас рідна земля. Як особисто на вас і ваше життя вплинула війна?

-Ця війна для мене почалася 2014 року. Після сезону з "Азовмашем", це було 8 травня, я зібрав речі і поїхав до Києва. І після цього вже більше не повертався туди. Коли почалися масштабні бойові дії, я намагався забрати свою родину, своїх батьків до Києва. Вони спочатку не хотіли їхати. Але коли почалися сильні обстріли, вони приїздили до мене, але час від часу поверталися додому. Я тоді грав за "Будівельник", намагався на них вплинути, щоб вони залишалися в столиці, бо дуже переживав за них і брата. Але вони казали, що це ймовірно не надовго, бо не можуть мільйони людей страждати у 21 сторіччі. Але це швидко не закінчилося. Ми змушені були покинути свої оселі. Я перевіз їх до Дніпропетровської області.  

-Давайте переходити до клубних справ. Що можете сказати про склад «Прометея» на новий сезон? Чи став колектив сильнішим, якщо порівнювати з минулим сезоном?

-Поки що не можу відповісти на це запитання, оскільки провів замало тренувань і ігор з усією командою. Як на мене це хороший бойовий склад, багато сильних виконавців. Насамперед індивідуально. Дехто з легіонерів нам уже знайомі - це Ді Джей Кеннеді та Ді Джей Стефенс, також Джіан Клавелл, який був у "Будівельнику", один з лідерів чемпіонату за набраними очками. Ще до нас приєднався Дастін Хог, якого ми пам'ятаємо за виступами в "Клужі", він виконує великий обсяг чорнової роботи, дуже командний гравець. Калеба Агаду не бачив і не чув про нього до цього літа. Зараз бачу, що він багато працює, приходить до тренування, залишається після. Ми підписали також Іссуфа Санона, якого всі українські шанувальники дуже добре знають. І залишився український ростер "Прометея". Тож я вважаю, що у нас дуже непоганий склад. Зараз треба почути один одного. У нас додався дуже масивний центровий збірної Чехії Ондржей Балвін, у якого є ім'я насамперед у чемпіонаті Іспанії, який вважається найсильнішим у Європі. Наразі стоїть питання, як швидко ми зможемо адаптуватися один до одного та зможемо відточити якісь командні зв'язки на тренуваннях. Часу не так багато, бо більшість із нас були у національних збірних, це стосується і головного тренера. Я сподіваюся, що все вийде якнайкраще і як найшвидше. 

-Ваш одноклубник, новачок команди Іссуф Санон говорив,  що те, що збірники пропустили перший етап підготовки з "Прометеєм" ніяк не вплине на його особисту форму. Зважаючи на те, що ви сказали, що зараз функціонально почуваєте себе не найкращим чином, чи бачите ви проблеми в тому, що пропустили початок зборів?

-Я не можу судити за Іссуфа, бо йому лише 22 роки. У нас досить різний вік. Я лише казав про себе, що на жаль, я не відчув тієї фізичної готовності, яку очікував від себе. Коли я приїхав до клубу, у нас були деякі тестування з тренером з фізпідготовки та з лікарем у медичному закладі. І результати, м'яко кажучи, не дуже гарні. Клуб тренується вже місяць, і хлопці виконали великий обсяг саме фізичної роботи. А ми це пропустили, оскільки грали в збірній. Сподіваюся, я зможу повернути свої фізичні кондиції якомога швидше, щоб почати допомагати команді.

-Нинішнього сезону "Прометей" гратиме у Латвійсько-Естонській лізі та в Єврокубку. Єврокап з усіх точок зору - новий етап для команди. Що очікуєте від сезону з «Прометеєм»? Які основні задачі?

-Щодо завдань, я ще не чув їх від нашого керівництва. Але знаючи їх вимоги, вони завжди налаштовані лише на максимальний результат. Для мене особисто Єврокубок - не новий турнір, бо я вже виступав у ньому і з "Будівельником" і з "Донецьком". Я не вважаю, що він набагато важчий за Лігу Чемпіонів. Адже і там і там грають титуловані клуби, які представляють Іспанію, Італію, Ізраїль, Так, він вважається другим за рангом турніром після Євроліги. Вже багато років українські клуби не брали участь у Єврокубку. Я вважаю, у нас є шанс заявити про себе в цьому турнірі також.  

-Ви провели літо зі збірною в Ризі. Тренувалися і грали і зі збірною, і вже з «Прометеєм» у залах, де гратимете цього сезону. Наскільки комфортно в Ризі і з життєвої, і з баскетбольної точки зору?

-Мені подобається Рига та погода, яка була цього літа. Було дуже сонячно, дуже довга світла частина доби. Але це було літом. Тепер доволі холодно та багато дощів. Але найважливіше, що маємо гарні умови для виконання наших обов'язків. Гарний зал для тренувань, сучасна ігрова арена. Все дуже добре організовано. Хотілося подякувати місцевій владі, яка змогла нам допомогти і організувати все це, подякувати керівництву, яке зробило велику роботу, організувавши це все. Тож я сподіваюся, що все буде добре і ми зможемо підготуватися до Єврокубку. І також добре виступатимемо у Латвійсько-Естонській лізі.

-Підготовка до сезону завершується. Що можете сказати, чи подобається вона вам?

-Команда провела низку товариських зустрічей з латвійськими та литовськими командами та з більш досвідченими турецькими. Завдання - передусім відчути гравцям один одного, командні взаємодії і прийти в ігрові кондиції. 

-Наостанок традиційно кілька слів уболівальникам «Прометея».

-Насамперед ми дуже зраділи влітку цього року, коли президент зробив гучну заяву, що "Прометей" повертається. Після цього мені писали декілька вболівальників, які дуже зраділи. Для них це якийсь привід для позитиву, вони будуть дивитися та вболівати за нас, а ми зі свого боку будемо намагатися зробити все від нас залежне та показувати дуже гарний результат і здобувати перемоги.