Баскетбольний клуб «Прометей» продовжує серію передсезонних інтерв’ю з гравцями. На цей раз ми поспілкувалися із зірковим легіонером минулого сезону, американським захисником - Ді Джеєм Кеннеді.
— Ді Джей, дуже раді знову вітати тебе у лавах нашої команди. Перше запитання є доволі очевидним — що стоїть за твоїм рішенням повернутися до «Прометею»?
— Гадаю, в першу чергу, це хімія, яку мені вдалося побудувати з командою минулого сезону. Я знаю усіх, знаю тренера. Відчуваю комфорт у цій команді, з тими українськими гравцями, що повернулися зараз до команди, з цим тренерським штабом.
— Коли ти прийняв це рішення? Переговори були довгими чи все вийшло швидко?
— Ні, це було доволі довго. Я вивчав пропозиції, які мав, але вирішив все ж таки повернутися — знову ж таки, відчував комфорт. Хоча б просто будучи добре знайомим з усіма, хто працює в клубі.
— Чи була оця обізнаність вирішальним фактором повернення саме в цей час? Бо зрозуміло, що зараз в Україні непросте становище, йде війна, може трапитися, що завгодно, і ми вже мали певну ситуацію в березні... Чи саме те, що добре знайомий з командою, було ключем до позитивного рішення?
— Так. Саме так.
— Чи є якісь побоювання з цього приводу?
— Ні, побоювань немає. Ми гратимемо в іншій країні. Я не думаю, що цей момент на нас якось вплине. Страху в мене немає. Я розумію усю ситуацію, усе те, через що зараз проходять українці. Я підтримую вас у вашій боротьбі як тільки можу. І буду робити все, щоб наша команда перемагала.
— Ти трошки зачепив цю тему, але я не можу не запитати тебе щодо подій, які зараз відбуваються в нашій країні, в моїй країні, в країні звідки, власне, походить баскетбольний клуб «Прометей». Що думаєш з приводу цієї безумної війни?
— Це важко. Я був в Україні ще до того, як усе почалося, я ніби був частинкою усієї країни. Тому я усіляко підтримую моїх братів з команди та наших фанів. Усе, що я можу зараз зробити — давати 100% підтримки усім українцям.
— Ще одна зрозуміла тема: минулий сезон для «Прометея», та й для усього українського баскетболу, завершився не так, як усі ми б того хотіли. Що згадуєш з тих часів - кінець лютого, березень? Якщо повернутися у часі, що ти тоді відчував?
— Уточни, будь ласка, про який час йде мова.
— Я маю на увазі початок війни. «Прометей» поїхав на збір до Чехії, зіграв там один матч, потім було прийнято рішення завершити сезон...
— Це була ситуація з того розряду, коли ти не знаєш, чого чекати. Просто намагаєшся жити тут і зараз. Ми були в Україні в ті дні, коли війна наближалася. Не було жодної паніки, не було страху, не було ніяких проблем. Звісно, ми читали медіа, але люди, які оточували нас, були спокійними та намагалися передати цей спокій нам.
Але зараз ми бачимо, як склалася ситуація, і мені до сих пір дуже важко повірити, що все склалося саме так. Неймовірно, що це все відбулося та відбувається.
— Ще одне запитання з приводу минулорічної команди. Більшість людей, як з команди, так і члени штабу, називали її особливою. На твою думку, які саме специфічні аспекти робили ту команду настільки особливою?
— Гадаю, хімія. Будь-яка особлива команда повинна мати цю хімію між гравцями та штабом. У нас був цей зв’язок. І абсолютно неважливо, ми говоримо про стартову п’ятірку, чи про останніх гравців на лаві — усі поважали один одного. Підібралися дуже гарні партнери, які намагалися подарувати радість один одному. Це тримало команду разом, навіть у складні часи, коли ми стикалися з проблемами. Прекрасні люди, прекрасна енергія — саме це робило нас особливими.
— Що ти відчув, коли дізнався, що «Прометей» перезапускає проект та гратиме наступного сезону? Навіть не беручи до уваги те, що ти мав повернутися до команди. Якими були перші емоції від почутих новин?
— Я дуже зрадів за усіх причетних. У такі часи, коли в Україні все дуже непросто, принести якийсь позитив — це дуже багато. Тому я дуже радий повернутися, щоб битися не тільки за команду та клуб, а і за Україну, щоб давати людям хоча б частинку надії та позитиву. Я з гордістю продовжу представляти клуб та країну наступного року.
— Попри те, що ми розмовляємо на початку серпня, склад команди на наступний сезон вже сформовано. Шість гравців, враховуючи тебе, повертаються до «Прометею». Які перші думки виникають при погляді на цей склад?
— Гадаю, в нас дуже сильний ростер. Звісно, він відрізняється від минулорічного. Так, є шість гравців з минулого року, але повністю замінити той склад неможливо. Той склад був особливим. Утім, дивлячись вперед, мені здається, що клуб виконав дуже сильну роботу з оновлення складу. Цей ростер також може стати дуже особливим. Я дуже чекаю можливості грати з цими хлопцями, битися з ними разом, та досягти тих вершин, яких нам не вдалося досягти минулого року, коли усе зупинилося. Гадаю, нам це під силу.
— Чи обговорював ти своє повернення з хлопцями з минулорічної команди?
— Так, звісно. Ми постійно на зв’язку. Як я вже казав, не так багато команд зберігають контакт між собою після сезону. Але те, через що ми пройшли разом минулого року, дуже об’єднало нас, і цей зв’язок залишається. Ми спілкуємося. Навіть з тими хлопцями, хто вже до нас не повернувся цього року. Це, справді, дуже вплинуло на моє рішення повернутися до «Прометею» — я дуже хотів знову грати поруч зі своїми братами, повернутися до цього особливого відчуття братерства. Це дуже круто.
— Чи знаєш ти щось про новачків команди? Звісно, є українські гравці, проти яких ти грав минулого сезону. Але є і Клавелл, і Агада, і Балвін, і Хог. З кимось з них ти перетинався минулого сезону. Яка твоя думка про них?
— Я добре знаю Дастіна Хога. Ми були з ним в одній команді в Туреччині. Так, він не міг грати тоді, але ми були разом. Я добре його знаю, знаю, що він може дати команді, дуже гарний хлопець, віддається на майданчику. Знаю Клавелла: грав проти нього в Україні, грав проти нього в Туреччині. З новачків добре знайомий лише з цими двома.
— Розкажи нам про останню частину минулого сезону. Усі гравці підписали контракти з новими командами — ти поїхав до Ізраїлю, дуже непогано грав там. Розкажи, як це було в Ізраїлі, чого вдалося досягти та чи збіглося це з твоїми очікуваннями?
— Я приєднався до команди дуже пізно. Взагалі, маю велику повагу до ізраїльських клубів, які погоджувалися брати нас у той період сезону. Ставилися до мене дуже гарно, робили все, щоб мені було комфортно, щоб я відчував себе у власній тарілці. Дуже хороший час там, дуже гарний досвід. Ми вийшли до плей-офф, усе було добре. Гарний тренерський штаб, сильні гравці. Дуже хороший час для мене. Мені все сподобалося, команда грала сильно, мені вдалося завершити сезон на позитивній ноті.
— Зараз завершується літо. Як ти провів його, як провів вільний час та чи повернувся вже до роботи?
— Так, я вже повернувся до роботи. Чесно кажучи, не дуже то і зупинявся. Зараз підтримую себе в тонусі, тримаю тіло в нормі, щоб бути готовим до тренувального табору. Не перенапружую себе, тому що хочеться бути свіжим на старті підготовки.
Щодо вільного часу, намагався провести якомога більше часу з сім’єю. Пауза між сезонами не була довгою, тому намагався витиснути максимум з цих можливостей.
— Чи є специфічні аспекти гри, які б ти хотів покращити?
— На цьому етапі кар’єри, у цьому віці — це вже розмова про тіло. Зберігати його, бути здоровим, зберігати тіло в найкращому вигляді. Це, в гарному сенсі, рутина — усі тренування, розвиток певних навичок. Зараз я сфокусований на тому, щоб тримати тіло в тонусі та уникати травм — попереду довгий сезон.
— Наступного сезону «Прометей» гратиме в двох нових турнірах для себе, як клубу. Але Єврокап не буде новим турніром для тебе. Також буде ЛЕБЛ. Що можеш сказати про рівень цих змагань та які в тебе очікування від ігор в цих двох різних, так би мовити, середовищах?
— Не настільки знайомий з ЛЕБЛ, але звісно знаю Єврокап. Це один з найкращих турнірів Європи, поруч з Євролігою та BCL. Усі ми розуміємо, що на цьому рівні баскетболу нам буде непросто. Але, як я вже казав, клуб виконав сильну роботу з комплектації складу, і цей склад буде битися.
— Логічне запитання після цього: які в тебе цілі наступного сезону, як персональні, так і командні?
— Ціль одна — продовжити бути успішними. Я гадаю, що і я сам, і партнери, і клуб в цілому зацікавлені в тому, щоб ми досягали цілей, яких нам не вдалося досягти минулого сезону. Це може бути перемога в Єврокапі, або перемога в ЛЕБЛ. Для мене самого — продовжити успіхи минулого року. Як на мене, я провів сильний сезон. Якщо я зможу продовжити цей тренд, це буде чудово для мене.
— На завершення скажи декілька слів нашим фанам, які дуже раді знову бачити тебе в наших кольорах та звісно ж чекають нового сезону.
— Дуже радий повернутися, особливо зважаючи те, що відбувається в Україні. Звісно ж, чекаю на запеклі баскетбольні бої. Обіцяю фанатам «Прометея» та усім фанатам баскетболу в Україні віддавати все, що маю, на майданчику. Ми усі, хто повернувся до команди, чи хто буде в ній новачком, ми представлятимемо не лише себе, а й клуб «Прометей», місто, цілу країну. Це дуже хвилююче. Будемо битися за країну та за клуб.
Так, ми не будемо грати в Україні, але ми будемо намагатися дати нашим фанам хоча б трошки позитиву у цей час. Вже чекаю того, як наші фанати будуть підтримувати нас. Якщо вони зможуть бути з нами, незважаючи на довгу відстань, це буде прекрасно.
-Дякую, Ді Джей, за приділений час, дякую за відповіді. І чекаємо тебе на майданчику в формі «Прометея».
