Молодь "Прометея" продовжує тренувальний процес у новому залі, що у Слобожанському. Прес-служба БК «Прометей» поспілкувалася з гравцем, який вже третій сезон поспіль залишається з нашим клубом - Ігорем Клімовим.
-Ігоре, розпочнемо розмову з твого баскетбольного шляху. Розкажи, як ти прийшов у баскетбол, у якому віці, хто твій перший тренер? Чому обрав саме баскетбол?
- Мій перший тренер Сергій Володимирович Новійчук, дуже вдячний цій людині за все, що він зробив. У баскетбол я прийшов завдяки йому та Катерині Глуховій, яка також працювала тренером у СДЮСШОР імені Б.Литвака, вона ж і запропонувала моїм батькам відвести мене на тренування до цієї школи. Спочатку, звісно, не дуже хотів ходити, тому що мало грав на тренуваннях, але потім втягнувся, зачепило і пішло поїхало.
-Ти вже не перший сезон у нашій команді. Чому зараз вирішив залишитися з «Прометеєм»?
-«Прометей» - це велика сім'я, яка ніколи не залишить своїх у важкій ситуації. Тільки-но я отримав дзвінок від нашого президента Володимира Михайловича Дубинського, не став навіть роздумувати, тому що в такій складній ситуації, як у нас в країні, це найкраща пропозиція і величезний шанс вийти на інший рівень. І також багато хто перепідписався, всі добре один з одним знайомі і в хороших відносинах, майже як сім'я, тільки баскетбольна.
-Попередній сезон для «Прометея» та всіх українських команд завершився, м'яко кажучи, не так, як ми всі хотіли би. Що найбільше запам’яталося з тих днів? Які думки були? Що ти відчував?
-Найбільше запам'яталося те, що Володимир Михайлович не залишив другий склад без підтримки, дав робочі місця всім хлопцям, які родом з гарячих точок, і можливість не повертатися. Перебувати в Дніпрі більш менш безпечно. Це краще, ніж повертатися туди.
-Як особисто на тебе і твоє життя вплинула війна? Яке твоє ставлення до того, що відбувається в Україні?
-Якщо брати баскетбол, відчувалася нотка незавершеності, недомовленості. Нам було що показати минулого сезону, ми претендували на медалі у Вищій лізі, але рашисти думали по-іншому… Війна перевернула мій світ з ніг на голову. Вічне переживання через тривоги, величезний стрес для близьких і рідних, словами не передати, а коли прилітало в моє місто Одеса, повітря грудкою в горлі ставало. Перший місяць я провів у Дніпрі, працюючи в магазині "Dmart", після цього поїхав до Одеси, коли все трохи вщухло, почав відновлювати режим і кондиції, готуватися до чогось, тоді ще не знаючи до чого, волонтерив і в силу своїх можливостей допомагав нашим бійцям із ЗСУ.
-Як ти відреагував на новини про те, що «Прометей» все таки гратиме цього сезону?
- Спочатку було невелике здивування, але потім стало цікаво, що буде далі. Коли заявились у Єврокубок, я взагалі в шоці був, якщо чесно. Такий рівень у такий непростий час, спочатку не повірив навіть.
-Що можеш сказати про склад оновленої команди? Чи з багатьма хлопцями знайомий?
- Про оновлений склад можу сказати, що зібрали хороших молодих хлопців, багато з яких пройшли школу «Хіміка», хтось пограв у молодіжних збірних, хтось у Вищій та Суперлізі. Добре комунікуємо з хлопцями, часто грали один проти одного, всі добре знайомі. Думаю, в цьому сезоні склад зібрався дуже пристойний і ми зможемо конкурувати і перемагати.
-Які плани у тебе на новий сезон? Які цілі ставиш перед собою?
- Цілі у нашої команди, як завжди, найвищі. Наш президент відразу дав зрозуміти, що ми повинні брати медалі. І у нас для цього все є - хороший молодий склад, тренер з величезним досвідом за спиною та стафф з яким минулого року склалися дуже гарні відносини. І цікавий факт, контракт я підписав ще до того, як дізнався, хто буде тренувати молодь, настільки хотілося повернутися в «Прометей». Хочу від себе та торішнього складу дублюючої команди сказати велике спасибі нашому попередньому тренеру Дмитру Маркову за два роки робити з ним.