Захисник «Прометея» та збірної України Ілля Сидоров у інтерв'ю прес-службі ФБУ розповів про акцію напередодні матчу проти Італії у День Незалежності минулого року. Тоді гравці збірної вийшли на паркет комплексу «Арена Рига» з плакатами, на яких були зазначені різні факти про повномасштабну війну в Україні.
Команда нагадала спортивному світу, через що проходить Україна через повномасштабне вторгнення РФ. А автором та ініціатором тієї акції був саме Ілля Сидоров із дружиною.
– Тоді так співпало, що саме на День Незалежності ми грали проти Італії і було бажання провести якусь акцію під час гри. Але виявилося, що це не так просто зробити, потрібно було погодження з ФІБА, тож вирішили провести акцію після ранкового тренування, розігнати у соцмережах, тим більше були Михайлюк та Лень, які мають багато підписників.
Чому цифри? Ідея була, щоб люди, які не володіють інформацією, легше її сприйняли. Насправді дуже швидко з дружиною знайшли, що писати на плакатах – там було і про окуповані квадратні кілометри, і про кількість убитих у Маріуполі, вбитих військових в Оленівці, про вбитих дітей за час війни, убитих тренерів та спортсменів, кількість зруйнованих будівель, спортивних об'єктів, кількість людей, які вимушено покинули свої будинки. Жахливих ситуацій вистачає, і їх стає лише більше.
– Ти досить активно підтримуєш Україну, ЗСУ, не раз проводив аукціони та збирав гроші. Розкажи про це.
– Я сам з Харкова і знаю всі ті жахи, які відбувалися. У мене брат живе біля аеропорту, куди першого дня бомбили, вони з батьками два-три тижні сиділи в бомбосховищі, поки не поїхали до Дніпра. Сестра дружини прожила два місяці в окупації. Отже, все це торкнулося мене дуже сильно, незважаючи на те, що нас там не було.
Мій дядько, молодший брат мами, з перших днів повномасштабної війни воює, він був в АТО, тож для нас війна не розпочалася 24 лютого, ми все це знали з 2014 року. Я з ним постійно на зв'язку, знаю про його переміщення.
Власне останній збір був для нього – вони з побратимами втратили авто, тож збирали гроші на нову машину. Я виставив свою футболку «Прометея» та зібрав близько 26 тисяч гривень. Я розумів, що у баскетболістів не така популярність, як у тих же футболістів і майкою я багато не зберу, але скільки б не було – це плюс.
Також у клубі для дядька збирали гроші, ми цього не афішували, але, наприклад, Балвін дав дуже пристойну суму, хоча легіонерам складно зрозуміти масштаби трагедії, вони далеко від цього.
Перші два збори я робив для своїх друзів у Харкові, які займаються волонтерством. Фонд «Чиста Україна», які займаються гуманітарною допомогою для Харківської області, допомагають бійцям на фронті.
– Як вважаєш, наскільки взагалі важливо спортсменам проводити такі акції, збори?
– Це дуже важливо. Може, це не ті масштаби, але особисто я роблю, що можу. Нехай небагато, але, наприклад, ці гроші можуть чимось допомогти дядькові. Все, що він заробляє, вони витрачають для свого взводу на необхідні речі.
У нас баскетбол не настільки популярний, але спортсмени все одно мають певну кількість підписників – тисячу, дві, три. І якщо всі ці люди навіть якісь копійки скинуть, то це буде певна сума. Ми маємо допомагати Україні всіма можливими способами. Повторюся, що з останнього збору ми зібрали близько 26 тисяч з майки, яка б у мене просто висіла в шафі. Тому закликаю інших це робити. Нехай дві тисячі чи п'ять, але все одно це принесе користь. Це найменше та одне із важливого, що ми маємо робити у цей важкий час.
Також Ілля розповів про свій фізичний стан та оцінив виступ збірної України на пре-кваліфікації Олімпіади в Стамбулі.
– Ти пропустив останні матчі збірної через операцію. Як проходить відновлення, чи вже готовий тренуватись?
– Так, я вже відновився. Мені лікарі з 20 серпня дозволили приступити до повноцінних тренувань, але поки що у клубі у нас більше робота на стадіоні та в тренажерному залі, а контактні тренування, ігри 5х5 у нас заплановані десь із наступного тижня. Поки що все добре, нормальні відчуття.
– Як тобі гра збірної в Стамбулі?
– Зрозуміло, що всі максималісти, але якщо реально оцінювати, то результат хороший. Провели якісний турнір, із болгарами трохи забуксували, але наприкінці в овертаймі довели свою перевагу, виграли в Ісландії, тобто там, де мали. З турками та хорватами не вийшло, але всі бачили, що у фіналі Хорватія зробила з Туреччиною. Ця збірна має дуже якісних гравців, здатних вирішити долю матчу, що вони й зробили.
Тим більше, це були перші офіційні матчі Віталія Степановського, гра змінилася, стиль гри змінився. За збірною було приємно спостерігати, тому чекаю наступних матчів, коли, якщо буду здоровий, то обов’язково приїду до збірної і зможу їй допомогти.
– Наступні матчі будуть у лютому у відборі на Євробаскет-2025. Як оцінюєш майбутніх суперників?
– Дуже складно говорити про суперників, коли відбір грається посеред сезону, ще й розтягнутий на 16 місяців. Зрозуміло, що ми повинні бути вищими за Португалію, це навіть не обговорюється. Зі Словенією без Дончича, з Ізраїлем можна грати. Власне, зараз у Туреччині хлопці це показали, що без багатьох гравців ми достойно протистояли Туреччині, Хорватії, які привезли хлопців з НБА. Думаю, все залежатиме лише від нас у цьому відборі, але ми зобов'язані виходити на чемпіонат Європи і саме з такою думкою усі хлопці, певен, приїдуть до збірної.
