Вже четвертий сезон поспіль разом з "Прометеєм" буде виступати Ілля Сидоров. Про його нові цілі перед собою та на новий сезон, неочікуванну зупинку минулого, війну в Україні, його участь у мітингах на підтримку азовців та про збори збірної України - все це у передсезонному інтерв'ю з Іллею Сидоровим.       

-Ілля, зараз ти у таборі національної збірної України. Поділися, будь ласка, враженнями від зборів.

-Початок зборів трохи відклався у зв'язку з тим, що всі приїздять у різний час. Поки що у нас втягуючі тренування, трошки повернути кондиції, адже ми мали 2 тижні паузи. Це не так багато як зазвичай, коли до збірної ми приїжджаємо після великих перерв у грі. Поки 5 на 0, тактика захисту. Чекаємо, доки приїде основна частина гравців, ще 5-6 людей.

-Це вже другий збір національної команди за літо. Чи встиг ти відпочити? Чи встиг відновитися? І як себе почуваєш з фізичної та ментальної точки зору на цю хвилину?

-Усе в порядку. Так, трохи незвично, адже зазвичай збірна - це на місяць максимум. А зараз ми зібралися 1 червня і до середини вересня в збірній, з маленькою перервою. Три з половиною місяці, це майже як пів клубного сезону. З усіма хлопцями обговорювали це, якось незвично, так.  Однак нас багато, немає такого скаженого навантаження як у клубі. Як не крути в клубі грає 8 основних людей, саме вони отримують основні навантаження. Тут велика ротація, на тренуваннях завжди 15 гравців, умовно кажучи, є три п'ятірки, тому у фізичному плані все в порядку.

-Цей ЄвроБаскет може стати для тебе першим. Чи є у тебе особливі очікування від цього турніру?

-Дуже чекаю, сподіваюся що потраплю в остаточний ростер. У нас дуже цікава група. Зіграти проти Греції… Якщо Яніс приїде, можна просити фотографа, щоб мене сфоткали, постер потім на стіну вішати. Також, звичайно, і інші збірні з сильними складами. Тим більше перший ЄвроБаскет для мене, не знаю, як це все відбувається зсередини. Величезна кількість якісного баскетболу і поряд з нами, і в інших містах. Дуже хочеться поринути в цю атмосферу, і, звичайно ж, у такий час представляти країну на такому грандіозному турнірі.

-Ти згадав Яніса. Крім нього є якісь ще суперники, проти яких дуже хотілося би вийти на один майданчик? Багато зірок НБА планують прихати на ЄвроБаскет, серед них є суперзірки – Яніс, Нікола Йокіч, Лука і так далі. 

-У нас буде товариський матч зі Словенією. Сподіваюся, Лука гратиме, тож є ймовірність зустрітися вже зовсім скоро. У хорватів дуже сильна команда. Їх щось штормить останнім часом, але в лінії великих вони точно ТОП 5 в Європі.

-Давай до теми збірної повернемося згодом. І зробимо камбек в куди менш приємні години та хвилини. Попередній сезон для «Прометея» та всіх українських команд завершився, м'яко кажучи, не так, як ми всі би хотіли. Що найбільше закарбувалося в пам’яті з тих днів? Вже минуло 5 місяців. Що зараз можливо змінилося у тебе в голові, в думках? Що ти, власне, думаєш?

- Коли почалася війна, ми були в збірній, потім через 2-3 дні приєдналися до «Прометея» в Чехії. І якось настільки все було беземоційно в ці перші 10-12 днів, поки «Прометей» ще був. Потім новина про те, що клуб припиняє свою роботу, але якось все пройшло якоюсь однією беземоційною хвилею. Потім тільки почали приходити до тями - через два-три тижні після того, як я приїхав до чеського клубу «Йіндржіхув Градец». Якісь спогади є вже про цей час. Тому що на початку всі просто ходили, дивилися в одну точку на тренуваннях. На тренуваннях «Прометея» трошки виходило відволікатися, тому що хлопці легіонери, зрозуміло, що вони всі були зворушені, переживали, але все одно це не їхні проблеми. Тому в команді, 50 на 50 з іноземцями, трошки відволікалися. Почути новину про те, що «Прометей» закриває сезон, було прикро. Сумно. Адже можна було щось показати далі. Однак баскетбол тоді пішов на другий план. Зараз також, звичайно, жахливі речі продовжуються, але всі вже оговталися від першого шоку.

-На тебе, як на людину, як вплинула війна?

- Можу сказати, що тепер розумієш і усвідомлюєш, що для того, щоб бути, умовно кажучи,  щасливим, достатньо однієї валізи, дружини і дитини поряд з тобою. Настільки відбулася переоцінка цінностей, відбуваються страшні речі, і ти розумієш, що потрібно цінувати те, що є. 

-Днями ти брав участь в акції, що відбулася біля посольства рф у Ризі. Що це за акція? Що відбувалося? І чому ви вирішили доєднатися до неї?

- У мене є знайома - дружина одного з хлопців захисників Азова, я підписаний на неї в Інстаграмі. Вона веде активне соціальне життя, просила це все зупинити, врятувати їх, стукає у всі двері. Я побачив її репост зі сторінки Save Azov Families. Ми з хлопцями вже були в Ризі, тренування у нас було тільки наступного дня. Я написав у спільний чат збірної, запропонував піти, всі хлопці, хто був у Ризі, відгукнулися. Звісно, це найменше, що ми можемо зробити у цій ситуації, це соціальна активність, щоб більше людей побачили і почули.

-Давай повернемося до справ клубних. Яка була твоя перша реакція на звістку про перезапуск проекту «Прометей», коли ти дізнався, що клуб буде, і зіграє на високому рівні, як завжди?

-Дам трошки інсайду. Ми з дружиною були в магазині, ходили за продуктами, коли зателефонував менеджер клубу. Я йому дзвонив, тому що у мене в квартирі був клубний телевізор. Батьки вивозили речі з орендованої квартири. Я сказав «Діма, вони виїжджають, можуть завезти телевізор». Поговорили про те, про се, він говорить: «Якщо раптом є якісь пропозиції, то поки не підписуйся, у нас грандіозні плани, поки що ніхто не знає, як все буде виглядати, що як і що з цього вийде, але передай хлопцям». Зателефонували деяким хлопцям, сказали: «Зробіть паузу, не поспішайте з підписанням». Коли ми приїхали зі збірною до Італії, вже оголосили офіційно, що «Прометей» гратиме. Я розмовляв з керівництвом клубу – з президентом Володимиром Михайловичем Дубинським, з генеральним директором Павлом Миколайовичем Чухно. Усі сказали, що Нено хоче бачити мене в команді. І якось ну дуже легко пройшли переговори. Клуб в мене вірить, тренер дає ігровий час, команда грає в Єврокубку, тому думати, підписуватись чи ні, не довелося.

-Ти був першим підписаним гравцем, якого оголосив «Прометей». Чи є якийсь приємний або символічний момент у цьому?

- Та не сказав би. Група українських хлопців уже знали, що ми всі точно в команді. Просто так вийшло, що формально я перший підписав контракт. Але ми знали, що клуб хоче нас перепідписати і зберегти "кістяк".

-«Прометей» гратиме одразу в двох нових для себе турнірах – в Єврокубку та Латвійсько-Естонській лізі. Єврокубок, звісно, більш престижний турнір, більш знайомий широкому загалу вболівальників. Ти мріяв, прагнув пограти там? Це є для тебе новим викликом у кар’єрі?

-Я думаю всі гравці, які виступають у Європі, і я також, мріють грати в НБА. Але потрібно адекватно оцінювати свої сили, це, можна сказати, недосяжно, хоча ніколи не кажи «ніколи». Ніхто з гравців не мріє грати в Єврокубку, всі хочуть в Євролігу. Але розумію, що Єврокубок - це найближча сходинка до Євроліги. Тому, звичайно, коли почув, що клуб гратиме в Єврокубку, побачив склад команди, плюс там величезна регулярка – 18 матчів, дуже зрадів.

- Також цікаві твої думки щодо участі у Латвійсько-Естонській лізі. Ти в Латвії уже майже свій, проводиш багато часу цього літа в Ризі у лавах збірної України, тож баскетбольну інфраструктуру, бачив. Чи є якісь певні очікування від цього турніру?

- Хороша інфраструктура, просто нереальна. Приміром, Олімпійський центр, де ми тренуємося. Маленький зал для тренувань, а в сусідніх дверях ще чотири таких же зали поряд, через ширми. Арена Рига супернова, вміщує величезну кількість глядачів. А щодо ліги важко щось сказати, я знаю ВЕФ, «Калев»,  «Вентспілс». Там є п'ять-шість насправді сильних команд.

-Мої латвійські колеги кажуть, що «Прометей» безапеляційний фаворит ЛЕБЛ, якщо буде серйозне ставлення до турніру.

-У «Прометея» інакше не буває.

-Давай трошки про Ригу. Це вже можна сказати дім українського баскетболу, виїзний.

- Вчора їхали з тренування з Павловим, Зотовим, Ткаченком. І я кажу: «Що взагалі відбувається? Чому у нас збори національної команди тут? Чому сім'ї тут? Чому у нас тут орендовані квартири, в яких ми живемо?». Знаєш, це в голові не вкладається. Але те, що багато людей підтримують нас, навіть на мітингу до нас підходили сфотографуватися, на матчах з Грузією та Іспанією підходили, говорили: «Класно, що ви тут є, класно що є ваші ігри, і українцям є куди ходити».

-Ростер «Прометея» вже сформовано. 12 гравців уже відомі, 6 з них включно з тобою, виступали за команду минулого сезону. Чи було важливим для тебе, як для гравця, повернення вже знайомих облич. Що можеш сказати про склад оновленої команди?

- Звичайно, дуже приємно, що зберегли "кістяк". Ми розуміємо, що зберегти весь склад дуже важко. В Європі непросто утримати навіть 6 людей на наступний сезон, тим більше в такій ситуації, як у нас. Це потребує величезних зусиль. Я радий, що залишилися обидва Ді Джеї.  Адже українцям між собою завжди легко порозумітися, не буває проблем у сенсі відносин, дисципліни. Добре, що лишилися хлопці, які можуть тримати роздягальню, допомагати знайти конект між американцями та українцями. Я думаю, величезний плюс, що Нено взяв людей, які вже знають систему, знають вимоги і зможуть їх передати хлопцям, які не були минулого сезону в «Прометеї».

-А що ти знаєш про новачків команди?

-Знаю, що Клавелл неймовірний гравець, відмінний скорер, атлет. З Хогом перетиналися попереднього сезону, коли він грав за «Клуж». Я бачив коментарі, мовляв, важко мати стількох людей, які хочуть забивати по 20 очок, адже так не буває, двоє забиватимуть, а троє будуть незадоволені. Тому команді дуже потрібні люди, які робитимуть величезний обсяг роботи в захисті, на підбираннях, і при цьому не переживати якщо наберуть 6-8 очок, але команда виграє.

-Сподіваємося, що все буде гаразд і ти поїдеш на ЄвроБаскет. І відповідно можеш теоретично пропустити початок зборів «Прометея». Чи не є це проблемою?

- Я думаю, у нас велика кількість людей пропустить початок зборів, враховуючи головного тренера і Балвіна, які будуть зі збірною Чехії. Клавелл буде з Пуерто-Ріко. Зазвичай, коли збираєшся 1 серпня, до початку сезону вже втомлюєшся один від одного. Подивимося, як буде, якщо зібратися в середині вересня і відразу влитися в сезон.

-Те, що кілька гравців «Прометея» разом у збірній, допомагає на клубному рівні відновити втрачені зв’язки?

- Я б не сказав, що українці між собою втрачають якийсь конект, навіть граючи у різних клубах України. Зрозуміло, що там є дербі, якісь принципові суперники у чемпіонаті України, але не згадаю жодного непорозуміння чи конфлікту між українцями навіть між тими, які грають за основних конкурентів. 

- Які плани у тебе на новий сезон? Які цілі ставиш перед собою?

- Звичайно, я думаю, що в Латвійсько-Естонській лізі ціль лише одна - це тільки чемпіонство. Всі гравці це розуміють. А з приводу Єврокубка, намагатимемося рухатися від гри до гри. Я  впевнений, що потрібно в будь-якому разі потрапляти в плей-офф. А з системою Єврокубка -це свого роду лотерея, тут можна пошуміти так, що дійти до фіналу, оскільки одна гра - і може статися все, що завгодно, можна дійти до фіналу. Зрозуміло, що рівень команд приблизно однаковий, є кілька грандів. Однак ми бачили минулорічний плей-офф. Переконаний, якщо взяти сотню людей і сказати – розпишіть мені повністю сітку, можливо, двоє-троє вгадали би. «Партизан» вилетів у першому раунді. «Гран Канарія»  думала, що однією ногою в фіналі, програла «Андоррі» , яка вилетіла з АСВ. Нам обов'язково треба виходити в плей-офф, показувати себе, представляти країну в такому великому турнірі, щоб про нас говорили. Я впевнений, що про нас говоритимуть. З нашими гравцями, з тренером Нено має все вийти.

-За традицією кілька слів наостанок і для фанатів «Прометея», і для фанатів національної збірної. 

- Звичайно, всім величезна подяка, що знаходите сили та емоції приходити на наші ігри, величезна кількість людей дивляться трансляції. Безкінечна вам подяка за це. Чекаємо вас на іграх. Ми правда відчуваємо вашу підтримку, перебуваючи в Ризі, тут величезна кількість українських прапорів. Бракує слів, щоб вам віддячити. І також чекаємо підтримки на іграх «Прометея». Знаю, що в Латвії і Литві зараз дуже багато українців, тут маленькі відстані, тож сподіваюся, що вийде приїжджати підтримувати нас. Ми в свою чергу будемо віддавати 100% на паркеті.