Матеріал одного з провідних баскетбольних видань Франції BeBasket про одного з топ-гравців чемпіонату цієї країни Рональда Марча, який нині підписав контракт із "Прометеєм". Матеріал побудований у вигляді оповідання від першої особи.

 

«Я почав у 4-5 років. Я провів свою юність на дитячих майданчиках, намагаючись грати зі старшими дітьми, і мені надирали дупу завжди. Баскетбол завжди був у центрі всього. Три різні університети за п'ять років, це було так довго. Насправді я ніколи не ходив на заняття. Я жертвував навчанням, щоби піти тренуватися. Коли я був у Х'юстоні, я не спав до 3-4 ранку, щоб потрапити до спортзалу. Це був перший раз у моєму житті, коли я міг йти до залу, коли хотів, і я не бачив, у чому проблема не ходити на заняття. Очевидно, що це було неможливо, і наприкінці сезону мені було надано вибір: залишитися ще на рік у Х'юстоні, просто вчитися чи піти. Я виступав за молодший коледж у Фініксі, потім поїхав грати в NAIA в Арканзасі. Це як третій дивізіон у Франції, ліга після трьох дивізіонів NCAA. Зрозуміло, що рівень не дуже якiсний, але там було багато пристойних гравців у ситуації, схожій на мою. Коли ти не можеш грати в NCAA через погані оцінки в школі, ти йдеш грати в NAIA.

 

Однак у такий момент буває складно знайти роботу у профі — усім здається, що ти ненадійна людина. На тебе вішають ярлик — і хоч ти трісни. Хоча злитися в такій ситуації потрібно, відверто кажучи, тільки на самого себе.

 

Загалом у Європі мене ніхто не захотів, і мені довелося йти працювати в магазин одягу. Це було у Фініксі, магазин Nordstrom Rack. Я жив у своєї бабусі, вона сказала, що не дозволить мені сидіти в неї на шиї і нічого не робити, тож довелося шукати роботу. Загалом я носив одяг туди-сюди і розставляв взуття на полиці.

 

Прокидався о 7-й ранку, одягався і йшов продавати одяг за 7 доларів на годину.

 

У той же час я продовжував тренуватися. Після роботи щодня по 3-4 години. Я знав, що контракт незабаром станеться, просто не знав, де і коли. Було ясно, що на дорозі буде багато бар'єрів, але 8 місяцiв очікування були непростими.

 

Двоюрідний брат одного з моїх тренерів працював у чемпіонаті Індії – так я опинився там. У принципі вибір був простий: розкладати одяг або грати в баскетбол. Нехай навіть в Індії. Це дуже бідна країна, але там ми жили у 5-зірковому готелі. Я пізнав обидві сторони Індії, та й загалом, той період допоміг мені багато чого осмислити в житті. Я дуже вдячний за це. Там величезна кількість людей, які днями можуть жити без води та світла.

У баскетбольному плані: там слабкий чемпіонат, але вони намагаються робити все добре. Висока якість відеозйомки матчів. Паркети, які привозили прямо із НБА. Нас там було 10 американців, усі з Фінікса. Зрештою мені платили за гру в баскетбол. На секунду, 6 тисяч доларів за два місяці! Це ніби, знаєте, більше, ніж у магазині одягу.

 

Після цього я мав опинитися в Канаді, в кращому клубі країни ("Лондон Лайтінг"), але мене відрахували перед останнiм тренувальним табором. Так співпало: у них був гравець, який поїхав пробувати сили в клуб G-League "Остін Сперс", але мав опцію повернення в команду, якщо там він провалить перегляд. І він повернувся... Проте тренер використав свої контакти і я поїхав до Люксембургу на півроку. Щоправда, не до першого дивізіону. У другий! Там я переступав через людей, домінував у лізі. Моментами було весело, але це такий низький рівень баскетболу, що інколи ставало неприємно. Втім, найважливіше в цій історії — я таки дістався Європи і показав себе.

 

Так, граючи в Індії чи другому дивізіоні Люксембургу, я був дуже далекий від топ-рівня, але ніколи не сумував. Завжди важливо пам'ятати, що за рік до того я розкладав одяг у магазині. Зараз мене радував сам факт оплати за гру в баскетбол, можливість купувати подарунки мамі та бабусі. Тоді я думав лише про свою подальшу мету. Але я знав, куди йти.

Далі була Швейцарія – величезний крок вперед у порівняннi з Люксембургом. Рівень чемпіонату був непоганий. Взагалі люблю Швейцарію, це моя улюблена країна. Так, вона не така велика, але взагалі величезна — якщо порівнювати з Люксембургом! Мені дуже подобалося там подорожувати, це надихало. Я розумів, що ніколи не бачив настільки красивої природи — і ніколи не побачив би, якби не робив у житті щось правильне. У баскетбольному плані – непоганий сезон. У Швейцарії домінують клуби "Фрібург" та "Женева". Якщо ти не в них, то продемонструвати свої скiли складно. Однак ми змогли здивувати всіх у Вевеї.

В Екс-Морьєнні (другий дивізіон Франції) мене навчили бути професіоналом. Там було багато досвідчених гравців, вони давали багато добрих порад. Широка публіка не розуміє, що 50% роботи професійного баскетболіста - вони не на майданчику, вони за його межами. Потрібно бути професіоналом у всьому, поводитися правильно, правильно спілкуватися з людьми. Цьому мене навчили там.

Вибір на Матч Зірок у Франції – вінець моєї 6-річної кар'єри у профі. Шлях, звичайно, був незвичайним, але я все одно дістався мети. Статус учасника цього матчу багато для мене означає. Бiльш важливим був лише момент, коли мама приїхала вручати мені майку учасника. Один із найкращих моментів у моєму житті.

Моя еволюція – доказ моєї роботи. Якщо ти працюєш серйозно, в якийсь момент це проявиться. Все це довго сиділо в моїй голові, але я знав, що здатний на це. Втім, продовжую дивитись вперед, думати про майбутнє. Попереду ще багато роботи. Як і всі, думаю про НБА та Євролігу. Хочеться досягти якомога вищого рівня. Я не готовий зупинитися на тому, що досягнуто, мою історію точно не написано до кінця. Однак, на сьогодні, я дуже пишаюся собою".