БК "Прометей" продовжує активну підготовку до нового сезону. Про дострокове завершення минулого сезону, війну в Україні, відродження клубу, участь у Єврокубку, комплектацію команди, ігрові якості новачків та цілі на сезон - все це у великому передсезонному інтерв'ю головного тренера БК "Прометей" Ронена Гінзбурга.
— Тренере, по-перше, дякую за ваш час і за те, що приєдналися. Перше питання є доволі очевидним: кінець попереднього сезону був, м'яко кажучи, раптовим. Для вас, для нас, для гравців, для всіх. Минуло 4 місяці з того часу. Чи можете ви повернути нас у ті дні? Що ви пам’ятаєте з тих днів, якими були ваші емоції на той час, у березні? Що взагалі сталося: якою була ваша перша реакція та що ви думаєте з цього приводу зараз, коли вже минув певний час? Чи було правильним те рішення, яке прийняли керівники клубу?
— Перед початком війни, чесно кажучи, в мене було відчуття, що нічого подібного не станеться і все буде добре. Тому що я з країни, яка мала війни в минулому, я знаю, що це. І коли я спілкувався з людьми в Україні, ніхто не міг повірити, що це можливо. Коли це все ж сталося, це був шок для нас. І потім, коли ми вже були в готелі в Чехії, я побачив, що наші гравці дуже нервують за свої сім’ї в Україні, це дуже било по їх емоційному стану. Ми продовжили грати, але я побачив, що думки гравців не про баскетбол. Тож коли президент клубу вирішив зупинити наш сезон, я з розумінням поставився до цього. На той час баскетбол не був пріоритетом, ніхто не розумів, що буде завтра в Україні.
З точки зору баскетболу, в нас було відчуття дуже сильного сезону. Ми не програли жодного матчу в Суперлізі, ми перемогли в кваліфікації Лігі чемпіонів, ми гарно грали в регулярному сезоні BCL. В команді склалася дуже гарна хімія між українськими гравцями та іноземцями. Відчуття були прекрасними, і після того я бачив, як засмучені іноземці тим, що ми не продовжили шлях. Десь за тиждень-два до усіх подій я сказав хлопцям, що не так часто буває в баскетболі, коли гравцям подобається проводити час один з одним. А саме така команда в нас була на той час. Але сталося те, що сталося.
Після я постійно перебував на контакті з клубом, з працівниками команди, з президентом, питав про ситуацію в Україні. Звичайно, ми з сім’єю слідкували за усім кожного дня. Це життя — іноді ти не можеш передбачити те, що станеться згодом.
— З вашої точки зору, як людини, яка перебуває за межами України — як ви ставитеся до того, що зараз відбувається у нас в країні?
— З першого дня я казав: це якесь безумство і я не можу зрозуміти, як подібне може відбуватися в 2022-му році. Не хочу заглиблюватися в політику, але, на мою думку, це помилка великих країн — вони недооцінили масштаб безумства цього... не хочу казати поганих слів ... путіна. Але я також стикався з подібними часами. Наприклад, в 1967, коли я був ще дитиною, але війна була дуже близько до нашого дому. Потім в 1973 — я був доросліше, але ми реально боялися, що завтра вже не настане. Останнього разу це було в 91-му році, коли Ірак почав ракетні удари по Ізраїлю, потім була війна з Палестиною...
Я знаю ці відчуття: я знаю, що таке бігти до сховища, що таке чути сирени. Я можу тільки зрозуміти те, що відбувається, та підтримати вас. Гадаю, що деякі країни, наприклад, США, не розуміють цього відчуття, коли хтось стріляє ракетами по твоїй домівці. Я розумію ситуацію та щиро співчуваю народові України. Для усього ж світу дуже погано, що таке відбувається в 2022-му році.
— Дякую вам за ваші слова. Повернімося до баскетболу. Коли ви дізналися — отримали дзвінок чи повідомлення від президента, від кого іншого в клубі — про плани перезапустити проект, дати йому друге народження? Коли це сталося? Що ви подумали у цей момент?
— Це сталося, мабуть, 6-7 тижнів тому. До цього я кожні 2-3 тижні переписувався з президентом, дізнавався, чи все нормально в нього, в менеджера команди, в Павла. Коли він сказав мені про плани, я був трошки здивований тому, що клуб відновився так швидко і керівники клубу хочуть, щоб він продовжував жити. На той час в мене було 2-3 гарні пропозиції на наступний сезон, але я сказав панові президенту: я зупиняю усі інші перемовини. Тому що ми почали дуже сильний проект, але я мав відчуття, що ми не закінчили справу. У нас була певна ціль, коли я приїхав сюди півтори роки тому, ми були на правильному шляху... Тому я зупинив інші перемовини і дав керівництву клубу час на те, щоб вирішити усі складні питання, пов’язані з грою в наступному сезоні. Новина про те, що Прометей хоче продовжити власне існування, була для мене дуже радісною.
— Чи не здається вам занурення в подібний проект ризикованим? Звісно, разом з людьми, яких ви знаєте, яким ви довіряєте, з якими ви мали багато успіхів. Але ж це стається підчас війни, коли Прометей не може грати міжнародні матчі в Україні...
— Звісно, це ризик. Але я довіряю президентові, його словам про те, що він буде підтримувати команду, що це дуже важливо для нього. Це життя: іноді тобі здається, що ти прийняв найбільш оптимальне рішення, але воно не спрацювало. І навпаки: ризиковане рішення стає найкращим. Те ж саме відбувається на паркеті, коли ти ведеш гру.
Я сподіваюся, що все буде добре, без зайвих сюрпризів. Також я дуже сподіваюся, що одного дня — наприклад, за рік — Прометей повернеться грати в Україну. Мені дуже подобалася активність наших фанів минулого року. Так, це не 4-5 тисяч на кожній грі, але ми створили фундамент, від якого можна було будувати майбутнє. І зараз цього дуже бракуватиме. Тож іноді треба ризикувати. Сподіваюся, все буде добре.
— Очевидно, Прометей гратиме одразу в двох нових для себе турнірах наступного сезону. Почнемо з Єврокубку. Це зміна турніру — для вас, для гравців, для клубу — тому що минулого року ви грали в Лізі чемпіонів, і грали добре. Тепер це Єврокубок: хтось каже, що цей турнір краще BCL, хтось вважає турніри рівними за класом. Що стояло за цим рішенням? Тому що, наскільки я знаю, і ми спілкувалися з цього приводу з президентом клубу, перехід до Єврокубку був переважно вашою ініціативою. Які ваші відчуття щодо зміни євро-турніру і яке ваше ставлення до Єврокубку в цілому?
— Якщо все було б нормально, я би хотів залишитися в BCL. Раніше Єврокубок був значно кращим турніром, ніж Ліга чемпіонів. Зараз — просто краще, якщо ми говоримо про баскетбол. Нема сумнівів в прогресі Ліги чемпіонів. Якщо все нормально, ми грали б в BCL. Але ситуація така, що ми не граємо вдома — тобто, не граємо в Суперлізі, і ніхто не пообіцяв нам або федерації прямого місця до регулярного сезону ЛЧ.
Не хочу вживати слово "скандал", але це як мінімум нечесно по відношенню до нас. Тому що останнім часом Україна демонструвала гарні результати, вони бачили, що Прометей — серйозний клуб, і вони мали віддати нам місце в групі одразу. Цього не сталося. Уявімо: ми граємо кваліфікацію, в ній ми бачимо 4 дуже сильних команди, такі як Бамберг, Тофаш, Унікаха, і все зроблено для того, щоб в підсумку вони кваліфікувалися до сезону. Нам же місця в груповому етапі не дають.
Ми граємо в Латвії та Естонії, це не наш рідний чемпіонат, ми граємо 3 зустрічі кваліфікації, не долаємо її — у той час як наші керівники вкладають великі гроші в клуб — і залишаємося грати лише в Латвії та, можливо, в Кубку Європи ФІБА, але це не точно.
Як на мене, і цю думку поділяє президент клубу, в подібній ситуації зіграти 18 гарантованих матчів Єврокубку + плей-офф, та мати хоч і мізерний, але шанс на потрапляння до Євроліги — це краще для нас. Ми точно зіграємо багато хороших матчів, плюс ліга Латвії та Естонії — з професійної точки зору, це рішення, яке прийматиме для себе кожен адекватний тренер. Клуб його підтримав, тому що ФІБА не дали нам нічого.
Навіть зараз я бачу, що румунський Клуж теж пішов цим шляхом. А вони теж мали гарний сезон, навіть краще за нас. І що? Мабуть тому, що румунська федерація не настільки сильна, як інші, вони теж не отримали нічого від ФІБА. І навіть без війни вирішили змінити турнір. Гадаю, ця опція не була кращою для нас, і сподіваюся, що одного дня ми таки повернемося до BCL. Але зараз ми пішли таким шляхом.
— Звісно, залишається ще ліга Латвії та Естонії. Ці країни дуже суттєво підтримують Україну, вони були дуже зацікавлені в тому, щоб українські клуби доєдналися до цього змагання. Чи не думали ви підходити до цього турніру як до національного чемпіонату? Як ви будете балансувати життя команди з урахуванням участі в Лізі Латвії та Естонії?
— Це не наша ліга, це точно. Треба подякувати латишам та естонцям за запрошення. Ми будемо підходити до кожної гри з ціллю перемогти. Це наша робота, це моя робота, це те, що я буду доносити гравцям. Вони мають декілька сильних команд, це теж буде добре для нас. Якщо ми виграємо цей турнір, звісно, будемо раді, але не настільки, як чемпіонству в Україні. Але ми точно не будемо підходити до матчів у цій лізі як до розминки перед матчами Єврокубку. Кожен гравець, кожен тренер хоче перемагати в кожній грі. Навіть коли я граю проти свого сина в шахи — я хочу перемогти його. Тому ставлення до цієї ліги також буде дуже серйозним.
— Та ще ж мабуть буде чемпіонат України. Якщо він буде, звісно. Наскільки я знаю, Прометей має виставити команду на Суперлігу, якщо вона таки стартує. Що ви думаєте чи навіть знаєте з цього приводу?
— А ви самі знаєте, як це буде виглядати?
— Є певні ідеї, але це ж все неофіційно...
— Я про це і кажу. Будь-що може статися наступної хвилини. Звісно, якщо в Україні буде національний чемпіонат, Прометей буде в ньому грати. Де, як — побачимо, коли настане час. Сподіваюся, в Україні скоро настане мир, і все зміниться на краще. Звісно, ми знайдемо шлях грати в Україні. Але зараз — це питання значно більше, ніж наш клуб та ми.
— Коли почнеться підготовка команди до сезону? Це цікавить тому, що літо незвичне — є чемпіонат Європи, як для вас, як тренера збірної Чехії, так і для українських гравців. Які плани?
— До речі, це питання дуже поєднується з вашим попереднім з приводу зміни єврокубкового турніру для нас.
— Тому що в BCL кваліфікація вже за три дні після завершення Євробаскету, так.
— Саме так. У нас приблизно 6 гравців збірної України, я треную Чехію, Джиан КлавЕлл гратиме за Пуерто-Ріко, можливо підпишемо ще когось. Грати кваліфікацію після 3-4 тренувань в повному складі — дуже важко.
Ми почнемо трошки пізніше за інших. Ті, хто не поїдуть до збірної, розпочнуть 23-25 серпня. Збірники та я доєднаються до команди як тільки-но завершать виступи на Євробаскеті. Це не ідеальна ситуація, але я вже стикався з таким, коли очолював Німбурк. Звісно, в нас не буде традиційних 6-7 тижнів на підготовку до сезону — буде 2-3. Будемо йти від дня до дня. На початку, звісно, все не буде ідеально, але маю сподівання, що ми будуємо сильну команду і подолаємо усі проблеми.
— Через війну Прометей вимушений був розірвати усі контракти з гравцями та підписувати їх знову. Деякі гравці вже підписали нові контракти, багато з них вже грали за команду минулого сезону — Ілля Сидоров, Олександр ЛИповий, Слава Петров. Але є і цілковиті новачки. Почнемо з українців: Іван Ткаченко та Іссуф Санон ніколи до цього не грали за Прометей. Чому ви обрали їх на цей сезон? Особливо це стосується Санона, одного з найцікавіших українських гравців, якого, як я знаю, ви дуже хотіли бачити в команді й минулого сезону також. Цього не сталося минулого року — це сталося зараз. Чому саме вони?
— Іван має великий потенціал. Я розгледів це у той час, як він грав за Черкаські Мавпи. Також бачу, що тренер Багатскіс запросив його до збірної України, де він навіть починає ігри в старті. Він дебютує на подібному рівні, звісно, йому знадобиться певний час на адаптацію до ритму на цьому рівні, але він точно має велике майбутнє. Я радий тому, що нам вдалося його підписати.
Щодо СанОна. Його головна проблема, як ви сказали — це потенціал. Я буду казати про це вголос, і мені все одно, почує він це чи ні. Справді, головна його проблема — занадто великий потенціал. Але він дійсно його має. Утім, він має зрозуміти: ігри виграються командою, разом, і тільки тоді він досягне успіхів. Неможна фокусуватися лише на собі. Про це ми з ним вже говорили. Якщо він почне фокусуватися на перемогах, він виросте в дуже сильного гравця.
Я бачив багато таких гравців як СанОн у минулому — коли всі навколо кажуть про твій потенціал. Утім, за 5-7 років кажуть все про інше — як ти проґавив власну кар’єру. Для нього саме час зробити крок вперед, в першу чергу, ментально. Я справді хотів його минулого сезону, зараз я теж наполягав на тому, щоб ми зробили йому пропозицію. Він дійсно талановитий, про що ви вже казали, але зараз він на тому етапі кар’єри, коли треба зрозуміти: в баскетбол грають командно, в баскетболі грають на перемогу. Коли будуть перемоги у команди — буде успіх і в нього самого. Якщо він буде робити все сам, він ніколи нічого не досягне.
Звісно, йому треба додати в певних професійних речах, але база в нього є. Сподіваюся, в нас вийде, я дуже вірю в нього. Час покаже.
— Давайте також представимо трьох інших новачків команди. Іноземних новачків. Українські фанати, звісно, знають, хто такий Джиан Клавелл, хоча його минулий сезон завершився дуже достроково через операцію. Дастін Хог грав проти Прометея в Лізі чемпіонів: він не настільки знайомий українським вболівальникам, але знайомий тим, хто дивиться матчі Єврокубку. Тепер є ще Калеб Агада. Чому саме вони?
— Дастін Хог з того типу гравців, що я полюбляю. Дуже енергійний, грає на позиції 4, грає на 5, гарно захищається, агресивно йде на підбирання на чужому щиті, сильний характер. Ми вирішили не продовжувати співпрацю з Шоном Евансом, хоча я дуже його люблю, він був одним з моїх улюбленців тут. Хог дуже схожий на нього, тільки трошки молодший. Гадаю, він стане підсиленням команди.
Другий гравець — Калеб Агада. Вранці усі дізналися, що ми уклали з ним угоду, хоча увесь цей час медіа писали про його перехід до Хапоеля з Тель-Авіва. Він грав у Ізраїлі 3 роки тому, був кращим бомбардиром чемпіонату і залишив там сильне враження. Дуже жорсткий гравець, може грати на позиціях 3 та 2, навіть 1. Агресивний, дуже сильний, гарний характер, що також дуже важливо.
Зараз ніхто не може зрозуміти, як він пішов до Прометею, з усіма нашими проблемами, а не до Хапоеля, теж команди Єврокубку. Утім, я дуже радий, що нам вдалося його переконати. Я розповів йому про клуб, про президента, Павла, усю нашу команду. І він погодився. Він дуже допоможе нам за рахунок агресії. Сильний гравець.
КлавЕлл. Як ви вже казали, люди в Україні його знають. В нього був дуже сильний сезон. Я знав його за грою в Греції. Це хороший хлопець, заряджений на перемогу, він сильний скорер — гадаю, про це не треба казати зайвий раз. Тут не треба було доводити усім, що це сильний гравець.
— Як я можу порахувати, зараз у вас в команді 5 українців та 3 іноземці. Які подальші плани з комплектації команди? Очевидно, що вона не є завершеною.
— Ми плануємо підписати одного чи двох українців. Також — двох чи трьох іноземців. Разом це буде команда на 12-13 гравців плюс один чи два молодих гравці з другої команди. Я сподівався, що цього сезону хлопці з дубля підуть в слабші команди української ліги за ігровим досвідом та впевненістю, але, на жаль, їм ніде зараз грати там. Тому вони будуть з нами.
— Мабуть, фінальне питання з точки зору складу. Фани, звісно ж, хочуть побачити в складі цьогорічної команди своїх улюбленців з попереднього складу. Очевидно, що Міро Білана, Кріса Доу та ДіАнджело Харрісона в Прометеї не буде — вони мають контракти на наступний сезон. Про Шона Еванса ви вже також згадали. Чи є якась вірогідність того, що ми знову побачимо в кольорах Прометея Ді Джея Кеннеді чи Ді Джея Стефенса?
— Можливо. Ми ще на ринку. Мені дуже подобаються ці хлопці, той же Стефенс багато грав за Прометей раніше. Але це бізнес: вони мають свої пропозиції, ми можемо запропонувати те, що ми можемо. Якщо це їх влаштує — дуже добре. Якщо ні — як мінімум, у нас є знайомі фанам українські гравці. Гадаю, новачки їх також не розчарують. Ми завжди кажемо: можуть мінятися гравці, тренери, але фанати завжди будуть на місці. Час покаже, як воно вийде у випадку цих хлопців.
— Звичайно, зміни в баскетболі — постійний процес. Вчора відбулося жеребкування Єврокубку. Звісно, тут жеребкування не настільки важливе, як в Лізі чемпіонів, де усього 4 команди в групі. Тут довша регулярка, десять команд в групі, кожен грає з кожним двічі. Але у той же час було дуже цікаво подивитися з якими саме командами зіграє Прометей. У вас в суперниках є як дуже історичні клуби (Ховентуд, Венеція), є новачки (як Клуж). Яке у вас враження залишило це жеребкування, чи задоволені ви ним?
— Ніколи в житті не бачив тренера, який був би задоволений жеребом. Навіть якщо ми грали б проти команд другої ліги. Група збалансована, багато сильних команд. Є багато команд з іменами — Ховентуд, Цедевіта, Брешія, Бурсаспор минулого року побив Партізан та майже вийшов до Євроліги. Це збалансований турнір, це довгий сезон, це 18 матчів. Гадаю, окрім кількох команд, кожен може обіграти кожного.
Звісно, ми не можемо грати в Україні. Я дуже сподіваюся, що наші вболівальники будуть на матчах. Я дуже сподіваюся, що українці в Латвії підтримають нас. Грати без переваги власного майданчика — не дуже добре. Минулого року саме шикарна підтримка фанатів дозволила нам виграти декілька важливих матчів в Лізі чемпіонів. В Єврокубку, загалом, багато сильних команд.
— Ще одна порція свіжих новин — відбулися матчі збірних. Деякі гравці вашої команди грали за Україну і грали сильно. Джиан Клавелл грав за Пуерто-Ріко. Ну і ви сам, звісно, тренували Чехію і виграли два матчі. Чи був у вас час переглянути зустрічі ваших хлопців з Прометею? Яке враження вони залишили?
— Звісно, я дивився матчі збірних. Щодо України, не бачив лише першу гру — ми летіли на свій матч. Я завжди кажу про те, що Україна має дуже сильну збірну, навіть зараз, коли не було декількох важливих гравців. Наприклад, Сашка Липового, який травмувався. Проти Іспанії Україна зіграла дуже добре. Прикро, що програли — більшість матчу гра буле під контролем саме української команди. Грали сильно. Думаю, на цьому Євробаскеті Україна може стати однією з несподіванок, маю таке відчуття. У вас є 2 гравці НБА, є гравець калібру Євроліги в особі Пустового, є наші хлопці з Прометею. Це сильна команда. Мені дуже сподобалося. Окремо радий був бачити, що Ткаченко отримав значні хвилини. Це добре.
— Розкажіть про ваші ігри. Чехія обіграла Литву на виїзді — це значна перемога.
— Це була фантастична перемога. Дуже приємно перемагати Литву на виїзді, небагатьом командам це взагалі вдавалося — одразу згадую лише Словенію. Це дуже баскетбольна країна, ти граєш в прекрасній атмосфері.
Ми підійшли до цього вікна лише з однією перемогою — попередні вікна грали без 8-9 основних гравців. У нас не було великих сподівань з приводу Кубку Світу, але ми перемогли Боснію та Литву, шанси є. Так, незначні, бо залишилося лише одне місце. Якщо нам вдасться потрапити до Азії, це буде дуже добре. Якщо ні — особливого розчарування не буде, бо ми чудово розуміємо, що на старті відбору подарували декілька перемог іншим командам. Побачимо, як воно буде, але поточною ситуацією ми задоволені.
— Які цілі поставлено перед командою на сезон? І ваші персонально, і, можливо, від керівництва? Чого чекати від Прометея в наступному сезоні?
— Якщо поспілкуватися з нашим президентом щодо цілей, у нього завжди одна і та ж сама ціль — Євроліга. Він завжди біжить вперед. Наше перше завдання — бути в безпеці. Щоб все було добре, щоб дограти сезон повноцінно, а не як минулого року. Звісно, ми хочемо вийти до плей-офф Єврокубку — там, в одному матчі, може статися що завгодно. Можна мати поганий сезон і виграти один матч, можна мати гарний сезон та програти. Тож в Єврокубку ми маємо вийти до плей-офф.
В Латвії та Естонії ми хотіли би бути в топ-4 або навіть в топ-2. Такі наші цілі на сезон.
— Якесь останнє побажання для наших глядачів та фанів Прометея від вас.
— Так, звернусь до наших фанатів: ми дуже сумуємо за вами. Дуже сподіваюся побачити вас на трибунах наших матчів, дуже сумуємо за вашою підтримкою. Сподіваюся, ми зможем подарувати вам радість чи в залі, чи через телевізор. Впевнений, одного дня ми знову з вами зустрінемося.
