Денис Лукашов дав інтерв'ю пресслужбі ФБУ, де розповів про свій благодійний аукціон, у рамках якого йому вдалося зібрати кошти на допомогу своєму родичу, який захищає Україну у складі 56 окремої бригади Збройних сил України. Лотом у цьому аукціоні стала іменна майка Дениса з автографами гравців збірної України.
Розкажи, будь ласка, більше про цей збір. Чия це була ідея, наскільки важливим цей збір є для вас?
– Почну з того, що на початку цього року один із членів моєї сім'ї і хрещений батько моєї доньки пішов захищати свободу і незалежність України. Хочу зазначити, що він народився в Росії і вся сім'я у нього росіяни, але свого часу вони мали переїхати і обрали Україну. А тепер зі зброєю в руках він воює проти росіян у місті Бахмут. Раніше він мав спеціальну підготовку і досвід служби в силових структурах.
З першого дня були великі потреби в тепловізорах, раціях, і я вже організовував збори серед гравців Прометея, але назбиралась зовсім маленька сума, вдалось купити деякі дрібниці. Ми з хлопцями з команди регулярно збираємо якісь гроші, на різну допомогу: це і допомога дітям м'ячами для тренувань, і допомога дівчинці з групи підтримки, у якої загинув батько і залишився маленький брат, і дядьку Сіда (Іллі Сидорова), і куму Вані Ткаченка. З кожним разом сума зменшується.
На початку липня мені зателефонувала дружина і розповіла, що моєму родичу банально не видають набої, і їх не вистачає не те щоб для тренувань, а й навіть для завдання. Я був наляканий і терміново перевів гроші, щоб хоч чимось допомогти. Пізніше зв'язався з кумом, і він мені пояснив, що йому подарували хорошу американську гвинтівку, але патрони на неї не передбачені фінансуванням. Один патрон коштує близько 300 грн. Він надіслав відео, де він їх робить сам у перервах між завданнями з куплених заздалегідь куль та пороху за особисті гроші та гроші товаришів по службі.
У серпні мені написав Міша Ваврищук, який тривалий час проживає у Денвері, з пропозицією провести аукціон на збори для купівлі дронів. Від мене лише була потрібна ігрова майка і невелике відеозвернення. Він показав, як вони вже збирали гроші на дрони і відправляли в Україну. Я сказав, що у мене є майка і пояснив йому ситуацію, в якій опинився мій родич, і запитав, чи зможемо ми допомогти і йому. На що Міша відповів, що, звісно, ми можемо повністю всі зібрані кошти спрямувати на закупівлю комплектуючих для патронів.
Я вислав свою майку його мамі, яка перебуває в Україні, і ми почали аукціон. Михайло запропонував не чекати, поки збереться нормальна сума, і почати закупівлю вже зараз за його особисті гроші, це було дуже несподівано, оскільки орієнтовна сума на першу партію була близько 60 000 гривень. У підсумку за тиждень, кулі та прес-станок вже були на руках у хлопців. Складнощі були лише в тому, що мій кум йшов на завдання і кілька днів міг бути без зв'язку.
На вашу думку, наскільки важливим для суспільства є подібні збори саме з боку спортсменів?
– Я вважаю кожен з українців – не важливо спортсмен чи представник будь-якої іншої сфери – має намагатися допомагати, чим може. Хтось фінансово, хтось фізично, хтось інформаційно. Хто мене знає, я не медійна особистість і не люблю соцмережі, тому для мене складніше звертати увагу, але я знаю, що багато відомих українських спортсменів активно займаються різними зборами і фондами. Але, тим не менш, зі свого боку я роблю все необхідне. Виступаючи у Франції, я брав участь у зустрічах з нашими співвітчизниками, в Ризі кілька разів допомагав фізично в центрах біженців. Виходи з прапорами перед початком ігор – все це все привертає увагу людей.
Тому спортсмени, особливо ті, які виступають за кордоном, мають нагадувати всьому світові, що в Україні війна, і що на нашій землі продовжують гинути люди, не тільки військові, а й мирні жителі, серед яких діти. А ми своїми результатами маємо показувати, що ми гідні жити в незалежній і суверенній країні, і нам є, чим пишатися.
Допомагає в цьому плані Прометей, організовуючи безкоштовні квитки для всіх українців, а також майстер-класи для дітей. І якщо спортсмени можуть подарувати хвилину гордості за свою країну всім, хто стежить за ними, або трохи радості дітям під час спілкування або фото після матчу – ми зобов'язані це робити.
