Пам’ятаєте, що наш бігмен Онджей Балвін минулого сезону вів блог на сайті Єврокубка? Цього року Онджей продовжує свій блог. Ми зробили для вас переклад українською.
Тож Онджей Балвін 4 жовтня повертається на майданчик змагань Єврокубка, як і його блог про BKT Eurocup! Тож стежте за тим, що відбувається в Ризі разом з Онджеєм і його вірним собакою Чарлі, поки «Прометей» намагається пройти весь шлях і стати першою українською командою, яка виграла Єврокубок!
Привіт знову! Це Онджей Балвін із «Прометея», який повернувся на черговий сезон BKT Eurocup після того, як півроку тому дійшов до півфіналу. Це робить нас одним з фаворитів цього сезону? Що ж, я не впевнений, чи можу я судити про те, чи ми фаворити чи ні, але, очевидно, ми хотіли би продовжити так, як грали минулого року, і ми точно хочемо боротися за найвище місце, тож давайте подивимося, що сезон принесе.
Ми хочемо продовжити переможний шлях минулого сезону. Почнемо з того, що я вважаю, що цього сезону ми станемо кращими за триочковими кидками. Минулого року, я вважаю, триочковий кидок був однією з наших слабких сторін. Зараз у нас є багато нових гравців, які чудово влучають з-за дуги, тож, сподіваюся, це буде один з аспектів, який ми покращимо порівняно з минулим сезоном.
Для мене це було довге літо, оскільки «Прометей» був однією з перших команд, які закінчили сезон 2022-23. Особисто це було цікаве літо. Я попросив дозволу грати в іншому місці, тому що в іншому випадку я мав би дуже довгу перерву, по суті, чотири місяці, перш ніж ми почнемо передсезонку. У мене ніколи в житті не було стільки вільного часу! Я завжди їздив із національною командою чи щось таке, і мав два-три тижні відпустки кожного літа, мені цього достатньо.
Цього разу я вперше в житті мав чотири місяці відпустки, і я не знав, що з собою робити, тому мій агент придумав цю цікаву ідею. Він сказав: «Привіт, у Китаї є літня ліга, і вони грають протягом двох місяців, ти можеш заробити трохи грошей, і це буде новий, цікавий досвід». Я запитав «Прометей», чи не погоджуються вони, щоб я туди поїхав, і вони сказали «так, без проблем», тож я провів літо, граючи в баскетбол у Китаї.
У мене був досвід гри в Японії, тому це не було для мене таким культурним шоком. Та все ж були й смішні моменти. Одна з найсмішніших речей — я жив у восьмимільйонному місті, я запитав про місто, і мені сказали: «О, це маленьке місто». І я подивився на нього і відповів: «Ей, у всій моїй країні проживає близько 10,5 мільйонів людей, і ти хочеш сказати мені, що восьмимільйонне місто — це маленьке?». Це було трохи смішно.
Бути там білим і високим теж було цікаво: усі витріщалися на мене. Я справді звик до цього, люди зазвичай витріщаються на мене через мій зріст, але у Китаї було смішніше. Я мало не влаштував аварію, тому що навіть люди, які їздять на мотоциклі, сповільнювали швидкість і дивилися на мене, тому що у Китаї немає так багато хлопців, схожих на мене. Йшов невеликий дощ, і цей хлопець послизнувся на мотоциклі, тож я мало не спричинив аварію!
Минулого сезону я не казав тобі, що маю собаку; його звуть Чарлі, і він є великою частиною мого життя. У мене навіть є татуювання на передпліччі! Це насправді весело, я думаю, що йому теж подобається це баскетбольне життя. Це непросто, але я завжди знаходжу способи подбати про нього. Це був непростий досвід для мене, особливо на початку. Але я думаю, що це те, від чого я справді завжди в захваті.
У вас може бути погана гра, хороша гра, будь-яка, але коли я приходжу додому, його не хвилює, як я грав. Він просто завжди приходить до мене і приносить якусь іграшку, якою хоче пограти, і це те, що повністю відволікає мене від баскетболу. Дуже приємно мати його поруч. Він з’явився у мене на четвертому сезоні в Севільї, тож ми разом уже дев'ять років.
Чарлі — плоскошерстий ретривер, більш-менш схожий на золотистого ретривера. Подорожувати з ним дуже весело, тому що він водив мене туди, де я б ніколи не сподівався побувати. Наприклад, коли я жив на Гран-Канарії, після мого першого сезону там, я фактично мав свою машину на острові, один із моїх друзів привіз її для мене. Тому мені довелося сісти на пором із Гран-Канарії до Кадіса, а потім їхати приблизно 20-25 годин назад до Чехії. Це був цікавий досвід. Я міг би полетіти, але якщо є можливість доїхати до того місця, я віддаю перевагу їзді, тому що для собаки це менший стрес.
Говорячи про подорожі, ми їдемо в кілька гарних міст цього сезону, хоча наша перша гра вдома проти “Гамбурга”. Це краще ніж минулого року. Я не кажу, що ми подорожували поганими містами, але, окрім Барселони (недалеко від Бадалони), ми насправді не були в жодному великому місті, і цього року ми поїдемо у багато великих: Париж, Лондон, Вільнюс , Любляна, Венеція, Стамбул, Барселона. Також буде хороше транспортне сполучення. Минулого сезону, я пам’ятаю, ми їздили до Брешії. По-перше, нам набили дупи, і нам довелося добиратися 15-16 годин, щоб зіграти гру. Тож я точно більше насолоджуюся грою у великих містах, безумовно, там краще транспортне сполучення.
Особисто мені здається, що я був у всіх цих містах. Я був у Лондоні зі своєю школою, коли був дитиною, тому я не дуже його пам’ятаю. У мене буде небагато часу, але тепер я зможу подивитися на Лондон іншими очима. Я кілька разів був у Парижі зі своєю колишньою дівчиною. Це романтичне місто, і ви повинні відвідати його зі своєю другою половинкою. Я дуже радий знову побачити ці міста. Це буде приємний досвід і в іншу пору року, тому що ви зазвичай їдете в ці міста влітку.
Зараз стартує новий сезон у Єврокубку, але мої особисті цілі залишаються незмінними. Нині я не молодий хлопець, який женеться за хорошими цифрами, щоб знайти кращу команду чи щось подібне. Я займаю справді чудове місце, у чудовій команді з великим потенціалом, тому для мене понад усе це командна гра та продовження розвитку того, що ми зробили минулого сезону. Це означає більше, ніж будь-яка особиста мета, і більш за все я сподіваюся, що ми зможемо зіграти у фіналі Єврокубка.
Я впевнений, що до нас буде приходити все більше людей. Минулого сезону наш клуб зробив багато, щоб зібрати вболівальників на арену, і під кінець сезону це почало приносити результати. Засновник нашого клубу Володимир Дубинський також зробив чудову роботу, привіз з України повні автобуси вболівальників, тому ми мали підтримку. Це свідчить про те, що «Прометей» намагається зробити щось особливе не лише для спорту, а й для українських уболівальників. Якщо ми продовжуватимемо працювати в правильному напрямку, усі ми, успіх прийде!
